У вівторок, 28 березня 2023 року, відбулося засідання щомісячного наукового франкознавчого семінару «Перехресні стежки»

     Науковий семінар, що його регулярно проводять Інститут франкознавства Львівського національного університету імені Івана Франка, Інститут Івана Франка Національної академії наук України та Львівський національний літературно-меморіальний музей Івана Франка («Дім Франка»), цього разу відбувся у змішаному режимі: очному (ауд. 231 головного корпусу ЛНУ ім. Івана Франка) та онлайн, на платформі Zoom.

Із доповіддю на тему «Іван Франко про “платне москвофільство”, або ж сікофантів» виступив доктор педагогічних наук, доцент, завідувач кафедри української літератури імені академіка Михайла Возняка Львівського національного університету ім. Івана Франка Володимир МИКИТЮК.

        Запропонована тема доповіді є особливо актуальною й гострою, адже для України і демократичного світу загрозливим залишається фінансоване агресором сікофантське русофільство. Понад те, морально-етична шкала оцінки «сангвініків в Західній Європі» авторства Івана Франка є продуктивною і щодо сучасних «розумійників путіна» (putinverstehers, нім.).

     Як наголосив науковець, після року російсько-української війни, під час чергового диктаторського імперського приступу Cäsaren wahnsinn (божевілля Цезаря (нім.)) варто знову і знову звернутися до феноменально пророчих та особливо актуальних сьогодні Франкових оцінок ординської імперської ментальності, причин і наслідків антицивілізаційності та антигуманності деспотичного режиму позаминулого століття.

У своїй доповіді Володимир МИКИТЮК зосередився на протистоянні Івана Франка російській ідеологічній, пропагандистській та військовій інвазії на цивілізованих засадах європейського культурного націоналізму.

     На думку науковця, Франко профетичний у висновках про сутність експансіонізму російської імперії перед і після війни з Японією на початку ХІХ ст., переконливий у доведенні фактів підкупу українських і європейських «корисних ідіотів».

      В. МИКИТЮК також розповів про постать Юзефа Гендіґера, про якого згадує в одній із праць Іван Франко. Приклад провокаторської афери Юзефа Гендіґера – унікальний зразок дегенеративної діяльності представників російської «п’ятої колони» у Європі. Для Франка він є яскравим прикладом сікофантства та втіленням збірного образу національного відступництва.

Говорячи про сікофантів, Володимир Ількович пояснив, що йдеться про так званих сучасних «розумійників путіна» (putinverstehers, нім.). «С і к о ф а н с ь к и й» у 46 томі (кн. 2, с. 423) праць Франка пояснюється як «донощицький», а саме слово «сікофант» означає «виказник, кляузник, стукач, сексот, денунціатор» (див.: Микитюк В. Іван Франко про московство, сікофантів і гендіґерів. Url: https://zbruc.eu/node/111360).

 Доповідь Володимира МИКИТЮКА викликала помітне зацікавлення у слухачів, які активно долучалися до обговорення і жвавої дискусії.

     Докладніше про подію: у повідомленні Інформаційно-аналітичного часопису Львівського університету “Каменяр”: https://www.facebook.com/kameniar; а також на сторінці Пресцентру ЛНУ імені Івана Франка:

Світлини: Софії Сиванич, Пресцентр ЛНУ імені Івана Франка.